четверг, 22 сентября 2016 г.
Сповідь
патріота
Слава Україні! І Героям Слава!
Не покину Україну.
Вона ж рідна мама.
Кожного
плекає як свою дитину.
Завжди
поряд у скрутну хвилину.
Не
поїду на чужину.
Бо
там я загину.
Не
покину рідну Батьківщину.
Україна
– моя ненька, рідна і кохана.
На
чужій землі навіть квіти в’януть.
Буду
на своїй землі,
На
чорноземах родючих,
Доки
серце живе в мені,
З
Україною не розлучать.
Доки
в жилах кипить кров,
Доки дихаю й живу,
Не
знатиму інших мов,
Тільки
рідну мову свою.
Доки
можу я на ногах стояти,
Рідну
землю я свою буду захищати.
Бо
люблю я Україну, щиро кохаю.
І
ріднішої землі в світі я не маю.
Тут
батьківська хата.
Тут
земля багата.
Тут
народ гостинний.
Тут
моя родина.
Народилась,
живу й буду жити
В
Україні, жити – не тужити.
Адже
це – моя країна.
Так
було і буде.
Моя
рідна Україна!
І
її народ – мої рідні люди!
Дарина Аверина
20.11.14
Подписаться на:
Сообщения (Atom)